Первомайскмй протест и его печальные итоги

Фотографиии "Униан" с первомайской демонстрации в городе Запорожье Автор: Прилепа Александр.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


09 березня 2011 р.
№ 13/319-10





Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:




Жукової Л.В. –головуючий,





Воліка І.М.,





Коваленко С.С.



розглянувши касаційну скаргу
Державного науково-дослідного та проектного інституту титану



на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2010р



та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2010р.



у справі
№13/319-10



за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс"



до
1. Державного науково-дослідного та проектного інституту титану

2. Товариства з обмеженою відповідальністю регіональний транспортно-організаційний комерційний центр"Континент ЛТД"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Кривбасрудоремонт"



про
стягнення 197 735 000 грн. та 50 000 доларів США




в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з’явилися;

відповідачів:1. Шаповал О.С., Бронецький В.В.;

2. не з’явилися;

3. не з’явилися;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з Державного науково-дослідного проектного інституту титану та товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт” 197 735 000,00 грн. вартості залогу за контрактом №01-Т про передачу технології виробництва губчатого титану від 06.11.2001р. та стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно - організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” і товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт” 50 000 доларів США штрафу (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.10р. у справі № 13/319-10 (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги задоволені частково: в частині позовних вимог щодо стягнення штрафу з ТОВ Регіональний транспортно - організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” провадження у справі припинено в зв’язку з ліквідацією даного підприємства та відсутністю його в ЄДРПОУ; з Державного науково-дослідного проектного інституту титану на користь позивача стягнуто 197 735 000,00 грн., в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2010р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2010р. у справі №13/319-10 залишено без змін, а апеляційну скаргу Державного науково-дослідного проектного інституту титану без задоволення.

Державний науково-дослідний та проектний інститут титану не погоджуючись з прийнятими судовими актами оскаржив їх до Вищого господарського суду України. В касаційній скарзі, заявник просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2010р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2010р., а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши представників скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2001 року між фірмою KREATION AKTIENGESELLSCHAFT COMPANY LTD (KREATION AG) (Замовник), Державним науково-дослідним і проектним інститутом титану (Виконавець) та ТОВ Регіональний транспортно-організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” (Гарант) був укладений контракт №01-Т, за яким відповідач-1 зобов'язався передати KREATION AG технологію виробництва губчатого титану потужністю 3000 тон в рік та надати безвідзивну і безстрокову ліцензію на використання інтелектуальної власності Виконавця на одному заводі з виробництва губчатого титану, відповідач-2 поручився перед KREATION AG за виконання відповідачем-1 зобов'язань по контракту, а Замовник за отримання зазначеної технології зобов'язався сплатити відповідачу-1 25 000 000,00 доларів США та за отримання відповідної ліцензії –3 000 000,00 доларів США .

Умовами контракту встановлений строк виконання робіт з 06.11.2001р. по 22.01.2009 р. (п.3.1); строк для узгодження та підписання графіків робіт та умов участі в проектуванні, конструюванні, будівництві та запуску заводу по виробництву губчатого титану 25 днів з моменту підписання контракту (п.3.2).

Пунктом 4 контракту передбачено, що в забезпечення оплати робіт за контрактом Замовник передає в заставу Виконавцю простий вексель №65305299745115 на суму 132485000,00 гривень, що на день підписання контракту еквівалентна 25 000 000,00 доларам США, за рахунок якого Виконавець має право здійснити задоволення своїх законних прав у випадку порушення Замовником оплати виконаних робіт;

В разі порушення Виконавцем зобов’язань за контрактом він повинен повернути Замовнику вексель, а при неможливості такого повернення –повернути Замовнику вартість застави у розмірі еквівалента 25 000 000 доларів США з урахуванням курсу долара на момент такого повернення (п.4.2.).

За порушення умов контракту будь-якою із сторін підлягає сплаті штраф у розмірі 50 000,00 доларів США (п.4.3).

Замовник має право без повідомлення і без згоди Виконавця здійснити уступку своїх прав і зобов’язань (заміну сторони) по контракту третій особі (п.5.1).

На виконання зобов’язань за контрактом фірмою KREATION AG був переданий в заставу Державному науково-дослідному і проектному інституту титану простий вексель №65305299745115 на суму 132485000,00 гривень, що на день підписання контракту еквівалентна 25 000 000,00 доларам США; дана обставина посвідчується актом приймання-передачі векселя від 06.11.2001р., з якого вбачається що надалі вказаний вексель був пред'явлений відповідачем-1 до оплати та переданий відповідачу-2 , в відповідач-2 даний весель був прийнятий до оплати.

В подальшому заміна сторони за контрактом відбулася неодноразово.

Фірма KREATION AG передала свої права та обов’язки за контрактом ВАТ „Кривбасрудоремонт” за договором № 0172 від 11.12.2001 року.

Відкрите акціонерне товариство „Кривбасрудоремонт” –обласному комунальному підприємству „Будсервіс” по договору №03-04 від 03.02.2004р. (при цьому ВАТ „Кривбасрудоремонт” поручилося перед ОКП „Будсервіс” за виконання відповідачами 1 та 2 зобов’язань за контрактом № 01-Т від 06.11.01р., про що був укладений договір №03-05 від 03.02.2004р.).

ОКП „Будсервіс” –товариству з обмеженою відповідальністю „Тулс” (позивачу у справі) за договором №1 від 22.12.2009 року. На момент отримання позивачем права вимоги за контрактом сплив строк виконання робіт, встановлений цим контрактом, однак, вимога позивача про передачу результатів проведених робіт по контракту була залишена відповідачем-1 без задоволення, внаслідок невиконання ним вказаних робіт, про що свідчить листування сторін та не заперечується скаржником в судовому засіданні.

Слід зауважити, що відповідачем факт невиконання контакту не заперечується, крім того в матеріалах справи відсутні докази визнання контракту від 06.11.2001р. №01-Т недійсним у встановленому законом порядку.

Посилання заявника в касаційній скарзі на порушення судами норм ч.1 ст.229 ЦК України необґрунтовані, оскільки вимоги скаржника щодо визнання контракту недійсним не розглядалися в окремому судовому провадженні та не були предметом дослідження даної справи.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що порушення умов контракту відповідачем - 1 призвело до неможливості його виконання, повернення переданого у залог простого векселя №65305299745115 явилося неможливим внаслідок пред'явлення відповідачем-1 цього векселя до оплати та передачі його відповідачу –2; відтак у відповідача-1 на підставі п. 4 та п. 4.2 контракту виник обов'язок повернути позивачу вартість залогу по контракту у гривнях в еквіваленті 25 000 000,00 доларів США, що станом на момент пред'явлення вимоги дорівнює 197 735 000,00 грн.; за вказаних обставин господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог у даній частині.

Судами правомірно припинено провадження у справі щодо відповідача-2 –товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно - організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” , оскільки дане підприємство ліквідовано та вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (п.6 ст. 80 ГПК України).

Обґрунтованим вважає колегія суддів висновок господарського суду щодо відмови у позові в частині вимог про солідарне стягнення вартості застави та штрафу з ТОВ „Кривбасрудоремонт”, оскільки в даній частині вимоги позивача ґрунтуються на нікчемному правочині.

Посилання скаржника, на неправильне застосування норм матеріального права необґрунтовані.

Відповідно до п. 6.3 контракту №01-Т від 06.11.2001 року, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов’язань сторонами, тобто, на момент розгляду справи спірний контракт зберігає свою чинність.

Згідно п.4 контракту спірний вексель був переданий відповідачу-1 не як платіжний документ, а як засіб забезпечення зобов’язання за контрактом (застава) , що підтверджується і пунктом 4.1 контракту сформованим сторонами під умовою, тобто, можливість використання переданого векселя поставлена в залежність від настання конкретної події, а саме, порушення Замовником оплати по контракту.

За вказаних обставин, спірні правовідносини регулюються не нормами спеціального вексельного законодавства, а нормами зобов’язального права, відповідно до яких зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), що за спірним контрактом місця не мало.

Посилання скаржника на те, що вексель має дефект форми, внаслідок чого повинен бути визнаний недійсним є безпідставним, оскільки предметом даного спору є стягнення вартості залогу на підставі зобов’язань визначених контрактом №01-Т від 06.11.2001р. з урахуванням положень Цивільного кодексу України, а не стягнення заборгованості за векселем відповідно до положень Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Скаржником під час розгляду справи не надано судам попередніх інстанцій доказів того, що за наявності дефекту форми отриманого векселя, в установленому порядку вексель оспорювався, заявник за визнанням його недійсним до суду не звертався, натомість пред’явив його до оплати та передав відповідачу-2. Той факт, що ні спірний вексель, ні суми за ним не знайшли свого відображення в бухгалтерському обліку інституту не є підставою для скасування рішення місцевого суду. Відповідно до п.8 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного науково-дослідного та проектного інституту титану залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2010р та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2010р. у справі №13/319-10 залишити без змін.

Головуючий: Жукова Л.В.

Судді: Волік І.М.



Коваленко С.С.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2010 року Справа № 13/319-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів –Верхогляд Т.А.., Білецька Л.М.

при секретарі – Колесник Д.А.

за участю представників сторін

позивач: не з’явився

відповідач-1: Євсеєнко В.В.

відповідач-2: не з’явився

відповідач-3: не з’явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державного науково-дослідного проектного інституту титану, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2010р. у справі № 13/319-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ТУЛС”, м. Дніпропетровськ

до

відповідача - 1 Державного науково-дослідного проектного інституту титану, м. Запоріжжя

відповідача - 2 товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно -організаційний комерційний центр „Континент ЛТД”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область

відповідача - 3 товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт”, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про стягнення 197 735 000,00 гривень та 50 000 доларів США,



ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з Державного науково-дослідного проектного інституту титану та товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт” 197 735 000,00 грн. вартості залогу за контрактом №01-Т про передачу технології виробництва губчатого титану від 06.11.2001р. та стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно - організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” і товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт” 50 000 доларів США штрафу (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.10р. у справі № 13/319-10 (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги задоволені частково: в частині позовних вимог щодо стягнення штрафу з ТОВ Регіональний транспортно - організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” провадження у справі припинено в зв’язку з ліквідацією даного підприємства та відсутністю його в ЄДРПОУ; з Державного науково-дослідного проектного інституту титану на користь позивача стягнуто 197 735 000,00 грн., в решті позову відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на порушення відповідачем-1 зобов’язань з передачі Замовнику технології виробництва губчатого титану за контрактом №01-Т від 06.11.2001 року, що спричинило виникнення зобов’язання з повернення вартості застави по даному контракту.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач-1 - Державний науково-дослідний проектний інститут титану, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення. При цьому скаржник послався на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, норм Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, відповідно до якого простий вексель № №65305299745115, переданий в заставу за спірним контрактом, має бути визнаний недійсним. Окрім того, скаржник вказав на те, що в бухгалтерському обліку апелянта не знайшли відображення ні одержання вказаного векселя від замовника, ні отримання інститутом вексельної суми чи робіт та послуг на вексельну суму.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, однак, позивач наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції не скористався.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.



Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 06.11.2001 року між фірмою KREATION AKTIENGESELLSCHAFT COMPANY LTD (KREATION AG) (Замовник), Державним науково-дослідним і проектним інститутом титану (Виконавець) та ТОВ Регіональний транспортно-організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” (Гарант) був укладений контракт №01-Т, за яким відповідач-1 зобов'язався передати KREATION AG технологію виробництва губчатого титану потужністю 3000 тон в рік та надати безвідзивну і безстрокову ліцензію на використання інтелектуальної власності Виконавця на одному заводі з виробництва губчатого титану, відповідач-2 поручився перед KREATION AG за виконання відповідачем-1 зобов'язань по контракту, а Замовник за отримання зазначеної технології зобов'язався сплатити відповідачу-1 25 000 000,00 доларів США та за отримання відповідної ліцензії –3 000 000,00 доларів США .

За умовами контракту:

- строк виконання робіт встановлений з 06.11.2001р. по 22.01.2009 р.;

- строк для узгодження та підписання графіків робіт та умов участі в проектуванні, конструюванні, будівництві та запуску заводу по виробництву губчатого титану 25 днів з моменту підписання контракту;

- в забезпечення оплати робіт за контрактом Замовник передає в заставу Виконавцю простий вексель №65305299745115 на суму 132485000,00 гривень, що на день підписання контракту еквівалентна 25 000 000,00 доларам США, за рахунок якого Виконавець має право здійснити задоволення своїх законних прав у випадку порушення Замовником оплати виконаних робіт;

- у випадку порушення Виконавцем зобов’язань за контрактом він повинен повернути Замовнику вексель, а при неможливості такого повернення –повернути Замовнику вартість застави у розмірі еквівалента 25 000 000 доларів США з урахуванням курсу долара на момент такого повернення;

- за порушення умов контракту будь-якою із сторін підлягає сплаті штраф у розмірі 50 000,00 доларів США;

- Замовник має право без повідомлення і без згоди Виконавця здійснити уступку своїх прав і зобов’язань (заміну сторони) по контракту третій особі.

На виконання зобов’язань за контрактом фірмою KREATION AG був переданий в заставу Державному науково-дослідному і проектному інституту титану простий вексель №65305299745115 на суму 132485000,00 гривень, що на день підписання контракту еквівалентна 25 000 000,00 доларам США; дана обставина посвідчується актом приймання-передачі векселя від 06.11.2001р., з якого вбачається що надалі вказаний вексель був пред'явлений відповідачем-1 до оплати та переданий відповідачу-2 , в відповідач-2 даний весель був прийнятий до оплати.

В подальшому заміна сторони за контрактом відбулася неодноразово, а саме:

- фірма KREATION AG передала свої права та обов’язки за контрактом ВАТ „Кривбасрудоремонт” за договором № 0172 від 11.12.2001 року;

- відкрите акціонерне товариство „Кривбасрудоремонт” –обласному комунальному підприємству „Будсервіс” по договору №03-04 від 03.02.2004р. (при цьому ВАТ „Кривбасрудоремонт” поручилося перед ОКП „Будсервіс” за виконання відповідачами 1 та 2 зобов’язань за контрактом № 01-Т від 06.11.01р., про що був укладений договір №03-05 від 03.02.2004р.);

- ОКП „Будсервіс” –товариству з обмеженою відповідальністю „ТУЛС” (позивачу у справі) за договором №1 від 22.12.2009 року.

На момент отримання позивачем права вимоги за контрактом сплив строк виконання робіт, встановлений цим контрактом, однак, вимога позивача про передачу результатів проведених робіт по контракту була залишена відповідачем-1 без задоволення, внаслідок невиконання ним вказаних робіт, про що свідчить листування сторін та не заперечується скаржником в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем факт невиконання контакту не заперечується.

З огляду на те, що порушення умов контракту відповідачем - 1 призвело до неможливості його виконання, повернення переданого у залог простого векселя №65305299745115 явилося неможливим внаслідок пред'явлення відповідачем-1 цього векселя до оплати та передачі його відповідачу –2; відтак у відповідача-1 на підставі п. 4 та п. 4.2 контракту виник обов'язок повернути позивачу вартість залогу по контракту у гривнях в еквіваленті 25 000 000,00 доларів США, що станом на момент пред'явлення вимоги дорівнює 197 735 000,00 грн.; за вказаних обставин господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог у даній частині.

Місцевим судом правомірно припинено провадження у справі щодо відповідача-2 –товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно - організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” , оскільки дане підприємство ліквідовано та вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (п.6 ст. 80 ГПК України).

Обґрунтованим вважає колегія суддів висновок господарського суду щодо відмови у позові в частині вимог про солідарне стягнення вартості застави та штрафу з ТОВ „Кривбасрудоремонт”, оскільки в даній частині вимоги позивача ґрунтуються на нікчемному правочині (ст.215, ч.1 ст. 219 ЦК України).



Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів, в силу наступного:

Відповідно до п. 6.3 контракту №01-Т від 06.11.2001 року, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов’язань сторонами, тобто, на момент розгляду справи спірний контракт зберігає свою чинність.

Згідно п.4 контракту спірний вексель був переданий відповідачу-1 не як платіжний документ, а як засіб забезпечення зобов’язання за контрактом (застава), що підтверджується і пунктом 4.1 контракту сформованим сторонами під умовою, тобто, можливість використання переданого векселя поставлена в залежність від настання конкретної події, а саме, порушення Замовником оплати по контракту.

За вказаних обставин спірні правовідносини регулюються не нормами спеціального вексельного законодавства, а нормами зобов’язального права, відповідно до яких зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), що за спірним контрактом місця не мало.

Посилання скаржника на те, що вексель має дефект форми, внаслідок чого повинен бути визнаний недійсним є безпідставним, оскільки предметом даного спору є стягнення вартості залогу на підставі зобов’язань визначених контрактом №01-Т від 06.11.2001р. з урахуванням положень Цивільного кодексу України, а не стягнення заборгованості за векселем відповідно до положень Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Відповідач-1 (за наявності дефекту форми отриманого векселя) в установленому порядку вексель не оспорював, за визнанням його недійсним до суду не звертався, натомість пред’явив його до оплати та передав відповідачу-2. Той факт, що ні спірний вексель, ні суми за ним не знайшли свого відображення в бухгалтерському обліку інституту не є підставою для скасування рішення місцевого суду. Відповідно до п.8 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Порушення правил бухгалтерського обліку та фінансової звітності посадовими особами організації-відповідача є підставою для звернення до компетентних правоохоронних органів, оскільки встановлення цих фактів виходить за рамки господарського судочинства.

З огляду на відповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог скаржника щодо скасування вказаного рішення.



На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :



Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.10р. у справі № 13/319-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного науково-дослідного проектного інституту титану без задоволення



Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.


Головуючий І.В. Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, 11.11.10 р. Справа № 13/319-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ




11.11.10 р.


Справа № 13/319-10





За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ТУЛС”, м. Дніпропетровськ

до відповідача -1 Державного науково-дослідного проектного інституту титану,

м. Запоріжжя

відповідача – 2 товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно -організаційний комерційний центр „Континент ЛТД”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

відповідач-3 Товариство з обмеженою відповідальністю " Кривбасрудоремонт", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 197735000,00 гривень та 50000 доларів США

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача:Пащенко А.В,-директор;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТУЛС”, м. Дніпропетровськ (далі –позивач) 06.10.2010 р. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом відповідно до якого просить стягнути з Державного науково-дослідного проектного інституту титану, м. Запоріжжя (далі - відповідач -1) на свою користь 197 735 000,00 грн. вартості залогу за контрактом №01-Т щодо передачі технології виробництва губчатого титану від 06.11.2001 р., та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно - організаційний комерційний центр „Континент ЛТД”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (далі - відповідач -2) на свою користь 50 000 доларів США штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачами -1, 2 зобов’язань

за контрактом №01-Т щодо передачі технології виробництва губчатого титану від 06.11.2001 р.

04.11.2010 р. до суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог від 01.11.2010 р., відповідно до якої позивач просить залучити Товариство з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт” до участі у справі в якості відповідача, стягнути солідарно з Державного науково-дослідного проектного інституту титану, та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт” на свою користь 197 735 000,00 грн. вартості залогу за контрактом №01-Т від 06.11.2001 р., стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно - організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт” на свою користь 50 000 доларів США штрафу, та судові витрати у справі.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2010 р. залучено до участі у справі в якості відповідача-3 Товариство з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Відповідач-1 надав відзив на позов відповідно до якого заперечував проти позовних вимог та просив в позові відмовити.

Відповідач-2 відзив на позов не надав, присутність представника у судових засіданнях не забезпечив.

Відповідач-3 надав відзив на позов із запереченнями проти заявлених позивачем вимог.

Представники відповідачів 1, 2 у судові засідання 03.11.2010 р., 11.11.2010 р. не з'явились, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Представник відповідача 3 у судове засідання 11.11.2010 р. не з'явився, але надав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача -3.

В судовому засіданні 11.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2001 р. фірмою KREATION AKTIENGESELLSCHAFT COMPANY LTD (KREATION AG), Державним науково-дослідним і проектним інститутом титану (відповідач -1) і ТОВ Регіональний транспортно-організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” (відповідач- 2) укладено контракт №01-Т (контракт) (а.с. 21-22), за яким відповідач-1 зобов'язався передати KREATION AG технологію виробництва губчатого титану потужністю 3000 тон/рік, а відповідач-2 поручився перед KREATION AG за виконання зобов'язань відповідачем-1 по контракту. KREATION AG за отримання зазначеної технології зобов'язався сплатити відповідачу-1 25 000 000,00 доларів США та в забезпечення цього передав в заставу останньому простий вексель №65305299745115 (а. с. 25) на суму 132485000,00 гривень, що на день підписання контракту еквівалентна 25 000 000,00 доларам США. Отримання векселя віпдовідачем-1 в заставу підтверджена актом від 06.11.2001р. (а.с. 24 ), з якого вбачається що надалі він був пред'явлений відповідачем-1 до оплати відповідачу-2 та переданий йому.

В порядку передбаченому п. 5.1 контракту ВАТ „Кривбасрудоремонт” (відповідач-3) отримало на підставі договору №0172 від 11.12.2001р. ( а.с. 26) у повному обсязі права і обов'язки KREATION AG по контракту.

На підставі договору №03-04 від 03.02.2004р. (а.с. 27) відповідач-3 отримані по угоді №0172 від 11.12.2001 р. права і обов'язки передав ОКП „Будсервіс”. Також відповідачем-3 укладено договір №03-05 від 03.02.2004р. (а. с. 65) за умовами якого він поручився перед ОКП „Будсервіс” та його правонаступником за виконання відповідачем -2 та відповідачем- 1 своїх зобов'язань по контракту.

Договором №1 від 22.12.2009 р. (а.с. 29) ОКП „Будсервіс” передало позивачу всі права та обов'язки KREATION AG по контракту.

Позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою №87 від 20.09.2010 р. (а.с. 30 -31) якою вимагав з останнього:

1) Надати для відшкодування витрат документи які підтверджують витрати відповідача - 1 на командирування уповноважених осіб для узгодження та підписання графіків робіт та оплати а також умов участі у проектуванні, конструюванні, будівництві та запуску заводу по виробництву губчатого титану потужністю 32000 тон/рік;

2) Передати завірені копії графіків робіт та оплати по контракту із зазначенням розміру фактично отриманої відповідачем-1 суми оплати по контракту;

3) Повторно направити копії всіх патентів відповідача-1 які мають пряме відношення до виробництва губчатого титану;

4) Передати результати всіх проведених робіт по контракту.

Листом від 21.09.2010 р. №508 (а. с. 32) відповідач -1 повідомив позивача про те, що контракт у нього відсутній, документацію про витрати на командирування робітників підприємства для узгодження та підписання графіків робіт та оплати а також умов участі в проектування, конструюванні, будівництві та запуску заводу про виробництву губчатого титану потужністю 32000 тон/рік відповідач -1 не може надати як і будь-яку іншу документацію по контракту у зв'язку з її відсутністю на підприємстві.

Дізнавшись із листа №508 від 21.09.2010 р. про що з вини відповідача-1 не виконані умови контракту про передачу технології виробництва губчатого титану потужністю 32000 тон/рік, яка у відповідності до п. 2.2 та п. 3.1 контракту повинна була відбутися не пізніше 22.01.2009 р. (відповідачем -1 невиконані навіть зазначені у п.3.2 контракту першочергові зобов'язання про направлення протягом 25 днів з дати підписання контракту до фірми KREATION AG уповноважених представників для узгодження та підписання графіків робіт, оплати та умов участі у проектуванні, конструюванні, будівництві та запуску заводу по виробництву титану потужністю 32000 тон/рік) 27.09.2010 р. позивач направив відповідачу-1 вимогу №88 (а.с. 33) про повернення вартості залогу по контракту у гривнях в еквіваленті 25 000 000,00 доларів США, що станом на момент пред'явлення вимоги дорівнює 197 735 000,00 грн. та оплату штрафу в сумі 50 000,00 доларів США який у відповідності до п. 4.3 контракту винувата сторона повинна сплатити іншій стороні у разі порушення зобов'язань по цьому контракту.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши оригінали наданих позивачем доказів та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 624 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойка, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків

Враховуючи те, що порушення умов контракту відповідачем - 1 призвело до неможливості його виконання, та повернення переданого у залог простого векселя №65305299745115 є неможливим у зв'язку з пред'явленням його відповідачем-1 до оплати та передачею відповідачу - 2, відповідач-1 на підставі п. 4 та п. 4.2 контракту зобов'язаний повернути позивачу вартість залогу по контракту у гривнях в еквіваленті 25 000 000,00 доларів США, що станом на момент пред'явлення вимоги дорівнює 197 735 000,00 грн. та позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 50 000,00 доларів США штрафу по контракту у зв'язку його з ліквідацією, що підтверджується довідкою Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 25.10.2010 р. №18/12-3203 (а.с.42), у зв'язку з чим справа в частині розгляду позовних вимог до відповідача-2 підлягає припиненню.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-3 197 735 000,00 грн. вартості залогу по контракту та 50 000,00 доларів США штрафу по договору поруки №03-05 від 03.02.2004 р. з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини можуть бути односторонніми та двох- чи багатосторонніми (договори). З тексту зазначеного договору вбачається, що у ньому одночасно містяться ознаки як двостороннього правочину (вчинений між відповідачем - 3 та ОКП „Будсервіс”) так і одностороннього (вчинений відповідачем-3 одноособово по відношенню до подальшого правонаступника ОКП „Будсервіс”).

Ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 219 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Судом встановлено відсутність нотаріального посвідчення договору поруки №03-05 від 03.02.2004 р. у зв'язку з чим цей договір в частині поруки відповідача-3 перед правонаступником ОКП „Будсервіс” є нікчемним.

Заперечення відповідача-1 стосовно складання векселя №65305299745115 російською мовою та трирічного строку позовної давності зазначеного у ст. 70 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі не приймаються до уваги, оскільки вони не стосуються предмету позову.

Необґрунтованими являються посилання позивача і на безтоварність векселя №65305299745115, оскільки він не емітувався на виконання умов контракту.

Не знаходить підтвердження пояснення відповідача-1 про наявність помилки стосовно якості векселя №65305299745115 яка значно знижує його цінність або можливість використання за цільовим призначенням, оскільки, як вбачається з акту від 06.11.2001р. вексель №65305299745115 був пред'явлений відповідачем -1 до оплати відповідачу-2 та переданий йому.

Зазначення відповідачем-1 про відсутність повноважень представника відповідача-1 на підписання контракту є безпідставним, оскільки з тексту довіреності від 01.11.2001 р. №7 (а.с. 23) вбачається, що вона не містить обмежень на підписання зовнішньоекономічних контрактів у зв'язку із ціною.

Щодо стягнення солідарно з Державного науково-дослідного проектного інституту титану, та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт” на користь позивача суми 197 735 000,00 грн. вартості залогу за контрактом №01-Т від 06.11.2001 р., суд вважає що провадження по справі в частині стягнення суми позовних вимог з Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно-організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” (51900, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, площа 250-річчя міста, 5, код ЄДРПОУ 13450395) слід припинити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, стягнути вартість залогу за контрактом №01-Т від 06.11.2001 р. у розмірі 197 735 000,00 грн. з Державного науково-дослідного проектного інституту титану.

Щодо стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно - організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт” на свою користь 50 000 доларів США штрафу на користь позивача, суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт” 197 735 000,00 грн. вартості залогу по контракту та 50 000,00 доларів США штрафу по договору поруки №03-05 від 03.02.2004 р. не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 43, 49, 75, п. 6 ст. 80, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:



Припинити провадження по справі в частині стягнення позовних вимог з Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно-організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” (51900, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, площа 250-річчя міста, 5, код ЄДРПОУ 13450395).

Задовольнити позов частково.

Стягнути з Державного науково-дослідного і проектного інституту титану (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 180, код ЄДРПОУ 00201081) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТУЛС” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Поштова, 94, код ЄДРПОУ 35447191) вартість залогу по контракту від 06.11.2001 р. №01-Т у сумі 197.735.000,00 грн. (сто дев’яносто сім мільйонів сімсот тридцять п’ять тисяч грн. 00 коп.), 25 500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот грн. 00 коп.)- витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн.(двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.


Суддя


Ю.Ю. Первушин



Повний текст рішення складено

15.11.2010 р.
Источник