ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2010 року Справа № 13/319-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів –Верхогляд Т.А.., Білецька Л.М.

при секретарі – Колесник Д.А.

за участю представників сторін

позивач: не з’явився

відповідач-1: Євсеєнко В.В.

відповідач-2: не з’явився

відповідач-3: не з’явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державного науково-дослідного проектного інституту титану, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2010р. у справі № 13/319-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ТУЛС”, м. Дніпропетровськ

до

відповідача - 1 Державного науково-дослідного проектного інституту титану, м. Запоріжжя

відповідача - 2 товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно -організаційний комерційний центр „Континент ЛТД”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область

відповідача - 3 товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт”, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про стягнення 197 735 000,00 гривень та 50 000 доларів США,



ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з Державного науково-дослідного проектного інституту титану та товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт” 197 735 000,00 грн. вартості залогу за контрактом №01-Т про передачу технології виробництва губчатого титану від 06.11.2001р. та стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно - організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” і товариства з обмеженою відповідальністю „Кривбасрудоремонт” 50 000 доларів США штрафу (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.10р. у справі № 13/319-10 (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги задоволені частково: в частині позовних вимог щодо стягнення штрафу з ТОВ Регіональний транспортно - організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” провадження у справі припинено в зв’язку з ліквідацією даного підприємства та відсутністю його в ЄДРПОУ; з Державного науково-дослідного проектного інституту титану на користь позивача стягнуто 197 735 000,00 грн., в решті позову відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на порушення відповідачем-1 зобов’язань з передачі Замовнику технології виробництва губчатого титану за контрактом №01-Т від 06.11.2001 року, що спричинило виникнення зобов’язання з повернення вартості застави по даному контракту.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач-1 - Державний науково-дослідний проектний інститут титану, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення. При цьому скаржник послався на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, норм Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, відповідно до якого простий вексель № №65305299745115, переданий в заставу за спірним контрактом, має бути визнаний недійсним. Окрім того, скаржник вказав на те, що в бухгалтерському обліку апелянта не знайшли відображення ні одержання вказаного векселя від замовника, ні отримання інститутом вексельної суми чи робіт та послуг на вексельну суму.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, однак, позивач наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції не скористався.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.



Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 06.11.2001 року між фірмою KREATION AKTIENGESELLSCHAFT COMPANY LTD (KREATION AG) (Замовник), Державним науково-дослідним і проектним інститутом титану (Виконавець) та ТОВ Регіональний транспортно-організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” (Гарант) був укладений контракт №01-Т, за яким відповідач-1 зобов'язався передати KREATION AG технологію виробництва губчатого титану потужністю 3000 тон в рік та надати безвідзивну і безстрокову ліцензію на використання інтелектуальної власності Виконавця на одному заводі з виробництва губчатого титану, відповідач-2 поручився перед KREATION AG за виконання відповідачем-1 зобов'язань по контракту, а Замовник за отримання зазначеної технології зобов'язався сплатити відповідачу-1 25 000 000,00 доларів США та за отримання відповідної ліцензії –3 000 000,00 доларів США .

За умовами контракту:

- строк виконання робіт встановлений з 06.11.2001р. по 22.01.2009 р.;

- строк для узгодження та підписання графіків робіт та умов участі в проектуванні, конструюванні, будівництві та запуску заводу по виробництву губчатого титану 25 днів з моменту підписання контракту;

- в забезпечення оплати робіт за контрактом Замовник передає в заставу Виконавцю простий вексель №65305299745115 на суму 132485000,00 гривень, що на день підписання контракту еквівалентна 25 000 000,00 доларам США, за рахунок якого Виконавець має право здійснити задоволення своїх законних прав у випадку порушення Замовником оплати виконаних робіт;

- у випадку порушення Виконавцем зобов’язань за контрактом він повинен повернути Замовнику вексель, а при неможливості такого повернення –повернути Замовнику вартість застави у розмірі еквівалента 25 000 000 доларів США з урахуванням курсу долара на момент такого повернення;

- за порушення умов контракту будь-якою із сторін підлягає сплаті штраф у розмірі 50 000,00 доларів США;

- Замовник має право без повідомлення і без згоди Виконавця здійснити уступку своїх прав і зобов’язань (заміну сторони) по контракту третій особі.

На виконання зобов’язань за контрактом фірмою KREATION AG був переданий в заставу Державному науково-дослідному і проектному інституту титану простий вексель №65305299745115 на суму 132485000,00 гривень, що на день підписання контракту еквівалентна 25 000 000,00 доларам США; дана обставина посвідчується актом приймання-передачі векселя від 06.11.2001р., з якого вбачається що надалі вказаний вексель був пред'явлений відповідачем-1 до оплати та переданий відповідачу-2 , в відповідач-2 даний весель був прийнятий до оплати.

В подальшому заміна сторони за контрактом відбулася неодноразово, а саме:

- фірма KREATION AG передала свої права та обов’язки за контрактом ВАТ „Кривбасрудоремонт” за договором № 0172 від 11.12.2001 року;

- відкрите акціонерне товариство „Кривбасрудоремонт” –обласному комунальному підприємству „Будсервіс” по договору №03-04 від 03.02.2004р. (при цьому ВАТ „Кривбасрудоремонт” поручилося перед ОКП „Будсервіс” за виконання відповідачами 1 та 2 зобов’язань за контрактом № 01-Т від 06.11.01р., про що був укладений договір №03-05 від 03.02.2004р.);

- ОКП „Будсервіс” –товариству з обмеженою відповідальністю „ТУЛС” (позивачу у справі) за договором №1 від 22.12.2009 року.

На момент отримання позивачем права вимоги за контрактом сплив строк виконання робіт, встановлений цим контрактом, однак, вимога позивача про передачу результатів проведених робіт по контракту була залишена відповідачем-1 без задоволення, внаслідок невиконання ним вказаних робіт, про що свідчить листування сторін та не заперечується скаржником в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем факт невиконання контакту не заперечується.

З огляду на те, що порушення умов контракту відповідачем - 1 призвело до неможливості його виконання, повернення переданого у залог простого векселя №65305299745115 явилося неможливим внаслідок пред'явлення відповідачем-1 цього векселя до оплати та передачі його відповідачу –2; відтак у відповідача-1 на підставі п. 4 та п. 4.2 контракту виник обов'язок повернути позивачу вартість залогу по контракту у гривнях в еквіваленті 25 000 000,00 доларів США, що станом на момент пред'явлення вимоги дорівнює 197 735 000,00 грн.; за вказаних обставин господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог у даній частині.

Місцевим судом правомірно припинено провадження у справі щодо відповідача-2 –товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний транспортно - організаційний комерційний центр „Континент ЛТД” , оскільки дане підприємство ліквідовано та вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (п.6 ст. 80 ГПК України).

Обґрунтованим вважає колегія суддів висновок господарського суду щодо відмови у позові в частині вимог про солідарне стягнення вартості застави та штрафу з ТОВ „Кривбасрудоремонт”, оскільки в даній частині вимоги позивача ґрунтуються на нікчемному правочині (ст.215, ч.1 ст. 219 ЦК України).



Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів, в силу наступного:

Відповідно до п. 6.3 контракту №01-Т від 06.11.2001 року, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов’язань сторонами, тобто, на момент розгляду справи спірний контракт зберігає свою чинність.

Згідно п.4 контракту спірний вексель був переданий відповідачу-1 не як платіжний документ, а як засіб забезпечення зобов’язання за контрактом (застава), що підтверджується і пунктом 4.1 контракту сформованим сторонами під умовою, тобто, можливість використання переданого векселя поставлена в залежність від настання конкретної події, а саме, порушення Замовником оплати по контракту.

За вказаних обставин спірні правовідносини регулюються не нормами спеціального вексельного законодавства, а нормами зобов’язального права, відповідно до яких зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), що за спірним контрактом місця не мало.

Посилання скаржника на те, що вексель має дефект форми, внаслідок чого повинен бути визнаний недійсним є безпідставним, оскільки предметом даного спору є стягнення вартості залогу на підставі зобов’язань визначених контрактом №01-Т від 06.11.2001р. з урахуванням положень Цивільного кодексу України, а не стягнення заборгованості за векселем відповідно до положень Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Відповідач-1 (за наявності дефекту форми отриманого векселя) в установленому порядку вексель не оспорював, за визнанням його недійсним до суду не звертався, натомість пред’явив його до оплати та передав відповідачу-2. Той факт, що ні спірний вексель, ні суми за ним не знайшли свого відображення в бухгалтерському обліку інституту не є підставою для скасування рішення місцевого суду. Відповідно до п.8 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Порушення правил бухгалтерського обліку та фінансової звітності посадовими особами організації-відповідача є підставою для звернення до компетентних правоохоронних органів, оскільки встановлення цих фактів виходить за рамки господарського судочинства.

З огляду на відповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог скаржника щодо скасування вказаного рішення.



На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :



Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.10р. у справі № 13/319-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного науково-дослідного проектного інституту титану без задоволення



Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.


Головуючий І.В. Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька